НІМЦІ ПІВНІЧНОЇ БУКОВИНИ

Етнічні німці з’явилися на території нинішньої Буковини в XIV столітті. Насамперед, це були купці з регіону Саксонія. Після приєднання цієї території до Австрійської імперії в 1774 році, кількість етнічних німців почала зростати. Тодішній режим безпосередньо заохочував німців переселитися на анексовану територію.

Спочатку до Чернівців прибули представники австрійської адміністрації разом із сім’ями. Після відкриття деяких заводів і фабрик, а також в контексті розвитку деревообробної промисловості, з 30-х років XIX століття починається період масового прибуття етнічних німців у північну частину Буковини. Крім заводів, з’явилися невеликі німецькі населені пункти: Alt Hutte, Neu Hutte (нині Стара та Нова Красношори), Карлсберг тощо. Австрійська імперія намагалася збільшити кількість німецького населення в усіх населених пунктах Буковини.

Вони не покладалися на політику створення колоній. Поступово населення почало збільшуватись у місцевостях Сторожинець, Глибока, Чудей, Нижні Станівці, Стара Жадова, Тереблече, Валя Кузьміна та Чернівці. Німці на півночі Буковини зазвичай були католиками або протестантами (євангелісти), з окремими парафіями та початковими школами. Вони зберігали свої традиції та звичаї, але, особливо в сільській місцевості, вони перейняли деякі елементи буковинських традицій та кухні.

Кількість етнічних німців зменшилася на Буковині в контексті репатріації під час Другої світової війни – від 45 до 57 тисяч німців покинули Країну Буків. Багато німців приховували свою ідентичність в радянський період, що призвело до значного зменшення кількості німецьких громад на півночі Буковини. У 1991 році в Чернівецькій області проживало 9 тисяч етнічних німців. З 1991 по 2015 рік пішли ще 3 хвилі німецької еміграції, остання, 2014-2015 років, спровокована конфліктом на сході України.

За словами керівництва Німецького національного дому у Чернівцях, кількість етнічних німців на півночі Буковини невелика, багато хто більше не знає своєї мови, не дотримуються своїх традицій та звичаїв. Колишній президент Австро-Німецького товариства культури, почесний консул Німеччини в Чернівцях Олександр Шламп стверджує, що активних німців, які беруть участь у подіях громадського середовища та визнають свою німецьку національну ідентичність залишилось близько 200. Незважаючи на цю маленьку цифру, матеріальна та нематеріальна культурна спадщина цього етносу колосальна. Особливо сьогодні місто Чернівці неможливо уявити без культурного внеску німецької громади в минулому.

П’єси та пісні німецькою мовою

У Чернівцях існує молодіжна організація “Буковинський Фенікс”, яка ставить п’єси німецькою мовою. Ця група діє на півночі Буковини протягом 18 років. Актори розмовляють українською, а німецька – їхня друга мова. Для акторів, театр – це спосіб збереження та розвитку німецької мови. Команда запрошує професійних режисерів щоб вдосконалити свої навички та стати відомими не тільки в Україні, а й за кордоном. П’єси збирають все більше глядачів у Чернівцях. У зв’язку з тим, що буковинці все частіше вивчають німецьку в школах та університетах, багато глядачів прагнуть вивчити більше нових слів німецькою мовою. Колектив складається з 15 молодих людей, які мають особливі почуття до німецької мови та культури. Молоді актори мають тісні зв’язки з Товариством австро-німецької культури у Чернівцях, на базі якого було засновано об’єднання “Буковинський Фенікс”. Театральну трупу запрошують на різні міжнародні фестивалі, особливо в Тімішоарі. Метою “Буковинського Фенікса” є популяризація німецької культури та традицій цієї спільноти.

При Німецькому національному домі у Чернівцях, діє хор “Едельвейс”. Колектив складається з жінок та чоловіків, які виконують традиційні пісні буковинських німців. Хор є дуже важливим для нематеріальної культури німецької громади, зберігаючи частину колишньої спадщини. Колектив не є професіональним, проте активно співпрацює з колегами з Сучави та Радівців для організації спільних культурних заходів. Хор “Едельвейс” перейняв низку пісень у німців на півдні Буковини. В останні роки хору доводилося залучати до своєї музичної діяльності представників інших етнічних груп, які хочуть говорити або вивчати німецьку мову.

Німецькі традиції

На півночі Буковини більше немає німецької релігійної громади, більшість католицьких церков передано етнічним полякам чи українцям. Однак у Німецькому національному домі діти та дорослі збираються на різні християнські свята, особливо на Різдво. Етнічні німці співають колядки, обмінюються подарунками, декламують святкові вірші.

Німецький національний дім – особливе місце, де також святкують Великдень. Для німців символом Воскресіння Господнього є Зайчик. Збереглася традиція розпису яєць. Німці пам’ятають, як у минулому яйця під назвою «Остернаєр» ховали в садах і діти повинні були їх знайти. Кожен, хто їх знаходив, вважався благословленим Христом. Окрема традиція німецької громади – це великоднє або передвеликоднє свято-карнавал. Деякі представники німецької громади, перебуваючи у змішаних шлюбах, дотримуються двох християнських традицій одночасно. Сім’ї святкують Різдво і Великдень спочатку в православному стилі, потім – у католицькому.

Фестиваль австро-німецької культури

Сучасна традиція німецької громади в Чернівецькій області – це бієнале фестивалю австро-німецької культури. Ця культурна традиція розпочалася у 2010 році, однак була перервана пандемією. Раз на 2 роки, народні та танцювальні колективи німців з України збираються у Чернівцях, а саме у Німецькому національному домі, щоб створити святкову атмосферу під час днів німецької культури. За словами Олександра Шлампа, колишнього президента Австро-Німецького товариства культури, почесного консула Німеччини у Чернівцях, одна з цілей цього фестивалю – показати мешканцям півночі Буковини, що німці не є нащадками військовополонених часів Другої світової війни, як багато хто вважає, а є спільнотою з історичним корінням. Фестиваль австро-німецької культури – успішний проєкт, що вимагає належного просування в буковинській транскордонній зоні.

На монетному дворі барона Гартенберга карбували бронзові монети з гармат, захоплених у турків

У місті Чернівці добре відома історія життя барона Петра Ніколауса фон Гартенберга, який заснував і розробив монетний двір у Садгорі. Кажуть, що це була його ідея розплавити турецькі гармати і виготовити з нихбронзові монети. Гартенберг народився в 1714 році в німецькій лютеранській родині. Він мав великий досвід роботи на монетних дворах Лейпцига та Дрездена. Він став бароном після роботи в королівському домі в Саксонії.

Містечко Садгора, яке зараз є одним з районів міста Чернівці, було засноване в 1770 році німецьким бароном Петром Ніколаусом фон Гартенбергом, який за велінням російської імператриці Катерини II створив монетний двір, щоб чеканити монети задля оплати російської окупаційної армії в Молдові та Мунтенії.

З цієї нагоди він отримав земельну ділянку у східній частині села Рогозна. Там, для роботи на монетному дворі, привезли єврейських ремісників та купців, які побудували різні будинки. Новостворене місто отримало назву Садгора на честь російської версії назви Гартенберг (“сад і гора”). Німець Гартенберг залишив глибокий відбиток в історії Садгори. На емблемі містечка навіть зображена гора, яка символізує ім’я засновника.

Гартенберг ініціював карбування монет для обміну в двох румунських провінціях, які нумізмати називають “монета Садгора”. Чернівчани стверджують, що матеріал, з якого виготовляли монети – це бронза з гармат, захоплених у турків. Монетний двір карбував монети номіналом, вираженими рублями, копійками та денгі. Випущені там монети повинні були мати номінали виражені як у турецькій, так і в російській валюті.

За словами історика Володимира Новака, після того як барон покинув північну Буковину, у будівлі монетного двору з’явився пивоварний завод. Варто згадати, що на монетах також карбувалась буква «S» (Садгора). Це було перше підприємство капіталістичного типу на теперішній території Чернівецької області.