ПОЛЯКИ ПІВНІЧНОЇ БУКОВИНИ

Починаючи з 14 століття, все більше польських ремісників, купців і фермерів почали переселятися на Буковину – процес, який набрав обертів після приєднання Австрійською імперією цієї землі до Галичини у 1786 р. Серед переселенців на Буковині було багато селян, незадоволених кріпацтвом на польській території.

Польські гуралі систематично прибували на Буковину, знаходячи новий шлях у пошуках кращих умов життя. У XVIII-XIX століттях поляки створювали на Буковині окремі сільські громади. Невеликі громади з’явились у Нижніх Петрівцях, Тереблечі, Старій Красношорі, Солонєцул-Ноу, Чернівцях та Клокучіці. У 1910 році кількість поляків на Буковині становила 36.219 осіб. Поляки Буковини були насамперед фермерами, але серед них також були спеціалісти в гірничодобувній галузі, майстри з обробки дерева та скла, працівники на залізниці, вчителі та служителі Церкви.

Зараз, за ​​словами Владислава Струтинського, голови Товариства польської культури імені АдамаМіцкевича  у Чернівецькій області проживає близько 5200 поляків. З 2003 року в Чернівцях, адміністративному центрі області та однойменного району, діє Польський культурно-освітній центр, який здійснює свою діяльність у межах Гімназії № 3. Діти вивчають польську мову, традиції польського народу, елементи культури та духовності. Польську мову вивчають у селах Стара Красношора, Панка, Нижні Петрівці та у Чернівцях. У Чернівецькій області є 10 католицьких церков, які відвідують етнічні поляки.

У 1883 році в Чернівцях вперше була надрукована газета “Gazeta Polska Bukowiny”. Друк цього видання був перерваний, щоб у 2007 році відбулося справжнє відродження цієї газети польської громади на півночі Буковини. Газета виходить щомісяця та присвячена життю етнічних поляків на Буковині.

Легенда про скарби вельможного пана Скібнєвського та цілющу магнолію

У XIX столітті на Буковині почало з’являтися все більше парків: з декоративними деревами, кущами та чагарниками. Європейська традиція освоєння паркових земель була перейнята з Європи, особливо етнічними поляками. Дерева привозили з Австрії, Голландії, Німеччини, Франції, Польщі, Італії. На Буковині паркові дерева також привозили з Карпатських гір або Чехії.

У 1890 р. з ініціативи польського шляхтича Станіслава Скібнєвського у Глибоці з’явився панський парк. Це був дуже гарний парк, який радував відвідувачів та місцевих жителів. Парк був розроблений за зразком тих, що закладали у розвинених європейських містах. Коли постало питання відступу на територію Польщі, Станіслав Скібнєвський, згідно з місцевими легендами, переказаними чернівецьким журналістом Юрієм Чорнеєм, закопав на території парку скарби своєї землевласницької родини. Вельможа думав повернутися через роки на прекрасну Буковину або надіслати своїм нащадкам повідомлення, що в глибоцькому парку вони знайдуть золото і срібло. Буковинці кажуть, що ніхто ніколи не знаходив тих скарбів і немає відомостей про місце, де були поховані багатства пана. Дорога до парку в Глибоці та прогулянка по ньому може стати справжнім туристичним маршрутом, який можна було б розробити в майбутньому.

Ми не можемо сказати точно, чи буде колись знайдений скарб пана, чи це скоріше місцева легенда, але дерева в парку – справжня туристична пам’ятка.

У цьому парку, який з’явився зусиллями знатного Скібнєвського, понад 100 років цвіла магнолія. Благородна рослина має свою легенду. Кажуть, що дочка польського пана була тяжко хвора. Пан викликав лікарів із Чернівців, але ніщо не допомогло їй вилікуватися. Під вікном панночки росла магнолія. В якийсь момент вона почала квітнути. Донька вельможі уважно дивилася на неї і почувалася все краще. Члени сім’ї Скібнєвських розповіли, що квітуча магнолія має цілющий вплив на дівчинку. Легенда про цілющу магнолію облетіла всю Австрійську імперію, але була забута за часів Радянського Союзу. У 70-х роках минулого століття в магнолію влучила блискавка. Ніхто не думав, що рослина розквітне колись знову. Але це відбулось – магнолія відродилася і цвіте щовесни у маленькому містечку Глибока у парку польського шляхтича, на території сповненої легендами та міфами.

Звичаї та традиції до Дня мертвих

Багато польських традицій та звичаїв пов’язані з релігійними святами, вони є найдавнішими та найбільш шанованими з конфесійних причин, однак мають і певне етнічне забарвлення. Наприклад, у північних районах Буковини етнічні поляки зберігають ряд традицій та звичаїв, пов’язаних з Днем мертвих або Днем усіх святих. Етнічні поляки переважно є римо-католиками і відвідують 10 церков, які діють на території Чернівецькій області.

Віруючі спеціально йдуть до церкви та на кладовище, прибирають могили з наближенням 1 листопада та прикрашають їх квітами, на згадку про тих, хто колись супроводжував їх на життєвому шляху. 

У ніч на 1 листопада кожна могила стає маленьким вівтарем світла. Тисячі свічок запалюють у пам’ять про тих, хто відійшов у вічність. Кажуть, що в День мертвих ворота потойбічного світу відкриваються і покійні приходять в гості до живих.

У перший день листопада, після Святої Меси, присвяченої Дню Всіх Святих, поляки проводять полудень на кладовищах, молячись за душі померлих. Так пояснюється походження традиції присвячення першого дня в листопада пам’яті померлих. За словами етнічних поляків у Чернівецькій області, кожна могила стає маленьким вівтарем світла: оповиті тремтячим світлом свічок, хрести виглядають як ворота у потойбіччя. Благочестиве святопротягом сотень років означало відмову забувати своїх предків.

У цей день люди також дають милостиню на згадку про померлих. У деяких селах поляки несуть солодощі чи іншу випічку на кладовище і роздають їх дітям.

Різдвяні звичаї

На відміну від православних християн у Чернівецькій області, які святкують Різдво за старим стилем (крім румунської громади Герцаївщини) 7 січня, етнічні поляки святкують народження Господа 25 грудня.

Важливим моментом для поляків є вечеря 24 грудня. Перед Різдвом люди дотримуються посту. Деякі поляки в переддень Різдва дотримуються суворого посту. На святковий стіл поляки обов’язково розкладають не менше 12 страв, що представляють за деякими поясненнями місяці в році, за іншими поясненнями – 12 апостолів Ісуса Христа. Для християн дуже важливо святкувати Різдво Христове спокійно. Поляки обов’язково ставлять на святковий стіл дві специфічні страви – Штрудель та Книдлі. Штрудель – це солодка начинка, загорнута в листкове тісто, а потім запечена, а книдлі – традиційна польська страва, яку готують у селах Чернівецької області з картоплі та грибів.

Свято Різдва Христового починається для поляків на півночі Буковини вранці 24 грудня. Хлопчики та дівчата ходять по хатах і розповідають вірші про народження Немовляти Ісуса, бажаючи газдам добра. Під вечір чекають колядників і готують святкову різдвяну вечерю. У Чернівецькій області також збереглися польські колядки, які вони успадкували від своїх предків.

На наступний день після Різдва хлопці та дівчата йдуть кропити, до родичів, знайомих та дівчат. Заходячи в будинки, вони промовляють особливі побажання, а потім кроплять дівчат не водою, а парфумами. Напередодні Нового року юнаки ходять посівати, заходячи в хати, промовляють особливі для цього свята побажання, а потім сіють у хаті пшеницю, кукурудзу, ячмінь, овес, що символізує достаток домогосподарства. У деяких громадах на півночі Буковини ці звичаї збереглися повністю, в інших – частково.

Міжнародний фольклорний фестиваль “Буковинські зустрічі”

За словами шановних представників польської громади в Чернівецькій області, найважливішою культурною подією для етнічних поляків є фестиваль “Буковинські зустрічі”. Захід європейського значення представляє фольклор та традиції Буковини через організаційну участь шести країн, де проживають колишні жителі Буковини та їх нащадки: Польща, Україна, Румунія, Угорщина та Республіка Молдова.

Під назвою Міжнародний фольклорний фестиваль «Буковинські зустрічі» щорічно, починаючи з 1989 року, проводяться заходи фестивалю. Ідея організації цього дійства підкорила двох особистостей: спочатку, професора, філолога-слов’яниста Варшавського університету, родом із Чернівців, Казимира Фелешка та етнографа з Будинку культури польського міста Піла, Збігнева Ковальського. Зародження цього фестивалю починається з 1986 року.

У містечку Ястрове, що неподалік від міста Піла – Польща, утворився аматорський художній колектив “Jastrowiacy”, до складу якого входили польські емігранти з Буковини.

Невдовзі організатори фестивалю зрозуміли, що поштовхом, який привів їх до роботи та вчасно зорієнтував, стала необхідність збереження та популяризації іміджу Буковини як багатонаціонального регіону, де в порозумінні і без конфліктів проживали різні етнічні групи.

Основною ідеєю “Буковинських зустрічей” є віра в те, що, поки “повна підтримка та презентація буковинських цінностей загалом, а також їхньої власної культурної ідентичності, є настільки ж необхідними для буковинців, які живуть в долинах річок Прут та Сірет, скільки і для емігрантів з Буковини”, як сказав Збігнев Ковальський, організатори збережуть поточну форму організації фестивалю.

За словами голови Товариства польської культури імені Адама Міцкевича  Чернівецької області Владислава Струтинського, мистецькі колективи області з великим ентузіазмом беруть участь у цьому фестивалі. Це фольклорний колектив “В’янечек” з Нижніх Петрівців, етнофольклорний колектив “Ехо Пруту” з Чернівців, дитячий ансамбль “Квіти Буковини” з Чернівців, студентський колектив “Кольори Буковини”, фольклорний колектив “Долинянка” зі Старої Красношори, фольклорний колектив “Долина Сірету” з Тереблечі. Слід зазначити, що фольклорний гурт “В’янечек” з Нижніх Петрівців, етнофольклорний колектив “Ехо Пруту” з Чернівців, дитячий ансамбль “Квіти Буковини” були визнані в Польщі народними ансамблями польської культури.

Польський фольклор Буковини

Поляки на півночі Буковини зберегли багато елементів автентичного фольклору – пісні, що описують буковинську дійсність. Прикладом може служити етнофольклорний колектив “Долина Сірету”, який представляє публіці пісні з географічними та історичними елементами, характерними для даної місцевості.

Гарним прикладом є пісня, записана в селі Тереблеча: “У країні буків, на краю села, / Вода тече, неначе сльоза / На краю Сірету. / Вода по долині тече, / Але й в гірські скелі б’є. / Вода б’ється, як серце моє”. Польський фольклор на півночі Буковини пов’язаний із сімейними подіями, але також і з християнським календарем: весільні пісні, колядки, жалобні пісні, веселі пісні.

При Гімназії №. 3 міста Чернівці діє дитячий колектив “Квіти Буковини”. Цей фольклорний колектив виховав 4 покоління артистів, які представляють польську хорову музику Чернівецької області. Координатор колективу Алла Зубчик провела титанічну роботу для розвитку цього дитячого колективу. Вона вважає, що польська хорова музика – це не хаотичне поєднання окремих голосів, а гармонія. “Я рекомендую учням не слухати, як співають їх колеги, а слухати музику всередині них. Мета хориста – не слухати пісні інших, а правильно виконувати свою частину пісні”, – каже пані Зубчик. Дитячий колектив “Квіти Буковини” існує з 1998 року. У цьому хорі співають не тільки діти польської національності, а й усі, хто вивчає польську мову і добре відчуває музику та фольклор цього народу. Хор був відзначений на кількох міських, обласних та міжнародних конкурсах.