УКРАЇНЦІ ПІВДНЯ БУКОВИНИ
1. Розселення, демографічна ситуація та організація на території
Детальне дослідження видатного історика Костянтина Унгуряну показує, що в 1774 році українці становили близько третини населення Буковини. До 1779 р. тут оселилося багато українців з Галичини, яких звільняли від військової служби аж до 1830 р. У цьому році українці становили 36,3% населення Буковини.
У рік останнього австрійського імперського перепису на Буковині, а саме в 1910 році, носіями української мови оголосило себе 38,4% населення (305 101 особа із загальної кількості 794 929).
Перепис 1930 року зафіксував проживання 248 232 українців на історичній Буковині (29,6% населення провінції).
Костянтин Унгуряну наводить дані, згідно з якими між 1989 р. (Чернівецька область) – 1992 р. (Сучавський повіт) населення історичної Буковини складало 1 157 205 жителів, з яких 41,6% були українці (471 345 у Чернівецькій області та 10 069 у Сучавському повіті).
Перепис населення та житла 2011 року в Румунії зафіксував, що в Сучавському повіті проживає 5916 етнічних українців при загальній кількості населення 634 810 осіб. Тоді українською мовою в якості рідної розмовляли 6097 осіб. Також у 2011 році більшість етнічних українців у Сучавському повіті оголосили себе православними (4728 осіб).
Українці із Сучавського повіту складають більшість у наступних населених пунктах: Балківці, Бродина, Костилева, Гропени, Лупчина, Негостина, Рогожешть.
Українська мова, в якості рідної, вивчається в 17 школах Сучавського повіту в населених пунктах із значним україномовним населенням а також у містах Радівці, Сірет та Сучава.
Ось перелік згаданих вище шкіл: Середні школи в населених пунктах Байнец, Балківці, Бродина, Калафіндешть, Гренічешть, Ізвоареле-Сучевей, Маріцея, Молдова-Суліца, Пиртештій-де-Сус, Шербівці, Ульма, Ватра-Молдовіцей; Середня школа “Пєтру Мушат” м. Сірет; Технологічний ліцей “Васілє Кочя” с. Молдовіца; Технічний коледж в м. Радівці; Технічний коледж “Лацку-Воде” в м. Сірет; Національний коледж “Міхай Емінеску” в м. Сучава.
Крім того, на факультеті Філології та Комунікаційних наук Сучавського університету “Штефан чел Маре” існує секція української мови .
На національному рівні українці в Румунії представлені організацією “Союз Українців Румунії” (президент Микола Мирослав Петрецький), яка має 11 повітових відділень та одну філію в Бухаресті. Президент філії в Сучавському повіті – пан Ілля Савчук.
Союз Українців Румунії видає шість щомісячних періодичних видань: Українські Відлуння, Вільне Слово, Дзвоник, Наш Голос, Український Вісник.
2. Звичаї (традиції)
В даний час українські громади на півдні Буковини зберігають два типи звичаїв (традицій): релігійні та світські. Слід зазначити, що частина українських громад Сучавського повіту проводить свята за Григоріанським календарем, інша частина – за Юліанським.
Основними релігійними святами українців Буковини є Великодні свята, Різдво (25 грудня / 7 січня) та Новий рік (1/14 січня).
Три основні національні дати, які відзначаються українцями Сучавського повіту в межах повітових та місцевих осередків Союзу Українців Румунії, це 9 березня (народження національного поета України Тараса Шевченка), 24 серпня (День незалежності України) та четверта субота листопада – вшанування пам’яті жертв Голодомору (голод 1932-1933 рр., спричинений катастрофічною сільськогосподарською політикою Радянського уряду).
Крім того, Сучавський повітовий осередок Союзу Українців Румунії щороку організовує міжетнічний фольклорний фестиваль “Співіснування” (“Conviețuiri”), на який запрошуються до участі всі етнічні групи із Сучавського повіту.
2. Релігійні звичаї (традиції)
2.1. Великодні традиції
Традиційно, буковинські українці святкують Великдень разом з усіма православними християнами. Цьому святу передує Вербна Неділя, після якої йде тиждень суворого посту та релігійних служб і завершується приготуванням знаменитих писанок, паски та власне релігійним святом Великодня.
Як і у румунів або росіян-старообрядців, у Вербну Неділю в церкві освячують вербові гілки, як замінник пальмовим гілкам, якими зустрічали Спасителя, під час його входу до Єрусалиму.
Писанки виготовляються у Чистий четвер за традиційною технікою, малюнки (переважно квіткові та рослинні мотиви) наносяться за допомогою воску, потім занурюються у фарбу. Традиційна українська паска відрізняється від румунської. Готується вона без солодкого сиру, натомість зверху покрита солодкою глазур’ю.
У Великодню суботу шкаралупу яєць, яку використовують для приготування їжі, кидають у проточну воду. Українське народне вірування каже, що ці яйця, плаваючи по воді, прибувають у четверту Великодню неділю, аж до Рахмані, міфічного населення, яке живе десь, під землею, за морями.
У ніч Воскресіння українці йдуть до церкви несучи кошик з писанками, паскою, зеленню, продуктами зі свинини чи баранини. Ці продукти освячують, а потім споживають у родинному колі в перший день Великодня. Вранці цього дня чоловікам прийнято мити ноги стоячи на сокирі, щоб вони стали міцними, як залізо.
2.2. Різдвяні традиції
Найважливіші українські різдвяні традиції, пов’язані з приготуванням страв на Святвечір а також традиційною колядою із «Зіркою».
Як і буковинські поляки, українці готують на Святвечір 12 пісних страв. Ці страви відрізняються від одного буковинського поселення до іншого, однак скрізь можна знайти наступні: млинці, узвар, квасоля приготовлена різними способами, кутя, голубці, грибна юшка.
Значення цих 12 страв зрозуміле: вони символізують 12 апостолів і 12 місяців року.
На Святвечір молодші діти ходять із “Зіркою”. Зірку виготовляють з дерев’яної рами відповідної форми, до якої кріпиться ікона, різнокольорові стрічки та ялицеві гілочки. Заходячи до кожного двору, діти співають коротенькі релігійні колядки. Також у Святвечір, молоді люди та газди ходять колядувати до знайомих і друзів, де їх пригощають вином та різними стравами.
2.3. Новорічні традиції
Найважливішою українською традицією, яку також перейняли і румуни з півдня Буковини, є “маланка” (народний театр). “Маланка” – це поліморфний термін, який охоплює як танці з козою, ведмедем, дідами (найстаріші), так і сцени з воєводами чи гайдуками (новітні). У цьому плані найпопулярніші театральні сцени на півдні Буковини це – “Штефан чел Маре”, “Бринковяану”, “Жіяну”, “Груя луй Новак” “Паленчук” тощо.
3. Світські традиції
3.1. День народження Тараса Григоровича Шевченка (9 березня 1814 – 10 березня 1861). Художник та ілюстратор, поет-романтик, фольклорист та етнограф, ініціатор сучасної української літератури та прихильник української незалежності. Цей день відзначається як на центральному рівні Союзу Українців Румунії (СУР), так і на рівні повітових та місцевих філій.
3.2. День незалежності України.
Святкується особливо на рівні центральної та повітових організацій СУР. Відзначається проголошення незалежності України від Радянського Союзу.
До 2014 року, коли в Сучаві ще існувало консульство України, ця установа організовувала святкування Дня Незалежності України. Запрошувались фольклорні колективи українців із Сучавського повіту, керівники повітових та місцевих організацій СУР, представники етнічних громад півдня Буковини, місцеві та повітові органи влади, представники культури тощо.
3.3. Вшанування пам’яті жертв Голодомору
Проводиться щорічно в четверту суботу листопада, переважно на рівні повітової організації СУР. У штаб-квартирі повітової організації СУР в місті Сучава представлені різні наукові повідомлення про геноцид, організований радянською владою проти українського населення, у 1932-1933 роках, що призвело до загибелі 10 мільйонів людей.
3.4. Міжетнічний фольклорний фестиваль “Співіснування” (“Conviețuiri”)
Заснований Сучавською повітовою організацією СУР у 1994 р., у 2019 р проводився вже у XXVI раз. Через ситуацію з пандемією, фестиваль не було організовано у 2020 та 2021 рр. У ньому брали участь народні ансамблі, хори, вокальні групи тощо, які представляють усі етнічні спільноти з Сучавського повіту (включаючи румунів).
Найважливіші народні ансамблі українців з півдня Буковини – “Козачок” з Балківців, “Коломийка” з міста Сірет. Крім того, слід відзначити також вокальну групу “Свекрухи” із міста Сучава, вокально-інструментальна група “Струни Негостина” із села Негостин та тараф “Гуцулка” із села Ульма.
4. Казки та приказки
Українці на півдні Буковини мають невичерпний скарб прислів’їв та казок. Діти, що належать до цієї спільноти, можуть почути їх від літніх людей, що проживають по селам (особисто я, протягом років, чув багато українських приказок у м. Радівці) або ж, можуть почути їх на уроках Історії та традицій української меншини, які викладаються у вищезгаданих 17 школах.
Представимо вашій увазі цілий букет українських приказок а також дві казки.
4.1. Приказки
1. Ворона ніколи не буде яструбом.
2. Пожежа починається з іскор.
3. Голодний вовк завжди сильніший за ситого собаку.
4. Мудрість лежить у голові, а не в бороді.
5. Що б ти не робив, бик не дасть тобі молока.
6. Земля покриває помилки лікаря.
7. Позичений хліб тяжко падає на шлунок.
8. Надто наполегливий дурень гірший за ворога.
9. Чорні душі носять білий одяг.
10. Тримайте вогонь подалі від соломи.
4.2. Казки
Старий пес
Жив колись чоловік, який мав собаку. Коли песик був маленьким, його балували, а коли став старішати, його завжди били і виганяли з хати на вулицю. Тож він пішов і розлігся за парканом, а вовк підійшов до нього і сказав:
Вовк тоді сказав:
Вовк вхопив малюка і почав тікати. Пес погнався за ним і вдавав ніби кусає його. Господарка побачила все, взяла сапу і почала гнатися за ними викрикуючи:
Чоловік погнався за вовком, наздогнав і врятував дитину.
Відтоді господарі годували свого старого собаку кожен день.
Казка про крота
Одного разу, багач і бідняк мали спільне поле і засіяли вони його одночасно пшеницею. Бог благословив працю бідняка і зробив таким чином, щоб у нього був багатий врожай. В той же час, поле багатія дуже погано проросло.
Тоді багач зажадав ту частину поля, де гарно проросла пшениця, і сказав бідняку:
Бідняк пішов додому. Багач натомість викопав посеред поля бідняка яму, поставив туди свого сина і сказав йому: Сину мій, коли я завтра вранці прийду сюди і запитаю, чиє це поле, ти скажеш, що воно належить багачу, тобто мені. Потім накрив сина соломою і пішов додому.
Вранці зібрався весь народ і пішов на поле, а багач закричав: “Говори, Господи! Чиє це поле, бідняка чи багача?”
Однак Господь був там, серед людей, які зібрались біля поля, і сказав їм:
Потім розказав всім присутнім як все насправді було і сказав сину багача:
І тут відразу син багача перетворився на крота. Ось чому кріт завжди тікає від сонячного світла.