ПОЛЯКИ ПІВДНЯ БУКОВИНИ
1. Розселення, демографічна ситуація та організація на території
Перші польські громади в Румунії з’явилися після 1795 р., коли з розпадом незалежної польської держави компактні групи поляків оселилися переважно на Буковині, потім в Бессарабії, Молдові та Мунтенії.
Австрійська імперська влада привезла в якості колонізаторів на Буковину фахівців з видобутку корисних копалин з Бохні та Величі, щоб освоїти сольові родовища в с. Качіка (1790-1791). Пізніше сюди приїхали майстри по дереву та склу, залізничники, чиновники, вчителі та служителі Церкви, особливо з Бохні та Калуша.
Іншу групу поляків, поселених на Буковині, складали Горалі (горці) із Чадца (нині Словаччина), які оселилися у Солонецу Ноу, Пояна Мікулуй, Плеша (Сучавський повіт), Лауренці, Давиденах, Дунавець (Чернівецька область, Україна). Поляки з долини річки Кісуца оселилися в селах Панка, Нижні Петрівці (місцевість, що називається Аршица), Пелтіноаса.
В даний час етнічні поляки Буковини компактно проживають у населених пунктах Качіка, Солонецу Ноу, Пояна Мікулуй, Плеша, Булай (Моара), Руда (Вішані), Палтіноаса – Сучавський повіт – Тереблече, Давидени, Нижні Петрівці, Стара Красношора (Чернівецька область, Україна).
Згідно з результатами перепису населення та житла 2011 року, у рубриці стабільного населення за етнічною приналежністю, частка етнічних поляків у Сучавському повіті становила близько 0,30% (1922 етнічні поляки при загальній кількості стабільного населення 634 810 мешканців).
Центральна організація поляків у Румунії – Союз поляків Румунії (СПР), складається з 14 асоціацій, розташованих у 11 населених пунктах Сучавського повіту (головний офіс – в м. Сучава), Солонецу Ноу, Пояна Мікулуї, Качіка, Сірет, Радівці, Моара, Пелтіноаса, Вікшані, Плеша, Гура Гуморулуй та 3 позасучавські асоціації: Бухарест, Ясси, Констанца.
2. Звичаї (традиції)
В ХХІ столітті, польські громади на півдні Буковини зберігають два типи звичаїв (традицій): релігійні та світські.
Серед релігійних звичаїв найважливішими є ті, що пов’язані з великодніми традиціями, паломництвом до “Пресвятої Марії Великої” (15 серпня) в с. Качіка, “Святом обжинок” (Dożynki) та різдвяними традиціями.
У межах світських традицій відзначаються наступні: День Конституції (3 травня), поетичні фестивалі, присвячені поетам Адаму Бернарду Міцкевичу (1798-1855) та Марії Конопницькій (1842-1910), міжнародний фольклорний фестиваль “Буковинські зустрічі”, Дні польської культури в Румунії та День незалежності (11 листопада).
2. Релігійні звичаї (традиції)
2.1. Великодні традиції
а. Заходи, пов’язані з цими традиціями, зазвичай починаються ще у лютому під час Зустрічі “на Пущення” (zapusty), перед Великим постом (Wielki Post), організованої в офісі кожного відділення Союзу поляків у Румунії, за обов’язкової участі прелата. Іноді в офіційних текстах Союзу поляків Румунії зустрічається фраза “Банкет на Пущення” (zapustnej biesiadzie).
б. У Солонецу Ноу, наприклад, цикл Великодніх звичаїв відкриває Вербна неділя, яка також називається Зелена неділя. У католицьких церквах освячують гілки верби (символ воскресіння і життя), які жінки вішають на стіни будинків та інших побутових споруд, щоб захистити їх – за польською традицією – від заклинань, хвороб, пожеж, штормів та інших небезпек. Після цього, гілки будуть спалені, їх попіл буде використано в Попільну середу (дату початку наступного великоднього посту) священиком, який нанесе на чолі віруючих знак хреста. Цей попіл також використовується для «лікування» корів навесні, коли їх виганяють на пасовиська, для захисту від хвороб.
У Великий четвер, після останньої пообідньої служби, церковні дзвони зав’язують у знак трауру, їхній звук замінюється до ночі Воскресіння Христового биттям по дерев’яним дощечкам під назвою kołatki. Страсна п’ятниця – день абсолютного трауру, день, коли у бічних проходах святилищ відкривається гарно прикрашена могила Господа, яку охороняють молоді поляки, одягнені у військову форму. Очевидно, що цей тип одягу символізує / відтворює форму римських солдатів, які охороняли могилу Ісуса Христа.
У Велику суботу освячують корзини з продуктами. У кошик кладуть паску, сіль, фарбовані яйця, шинку, хрін, вершкове масло та солодощі. Яйце уособлює символ нового життя, надії та сили, що оживляють природу; хрін та сіль уособлюють символи мук Ісуса Христа, розп’ятого на хресті, а масло нагадує нам про зміну гріха у віру та смутку в радість. Їжу їстимуть у Великодню неділю, після повернення зі Святої Воскресенської Літургії. За польською традицією, домогосподар у цей день не має права спати, щоб сіно в борозні не згнило.
Другий день Великодня називають “Поливаним понеділком”. Звичай такий, що до полудня поляки з Солонецу Ноу будуть кропити один одного водою, щоб людина жила в достатку.
в. Święcone також є частиною великодніх традицій, коли люди діляться освяченим яйцем. Цей ритуал зазвичай проводиться в приватному порядку, в польських домогосподарствах, але також може проводитися і публічно. Публічно Święcone організовується в Сучаві асоціацією СПР за участі керівництва цієї організації разом із представниками повітової та місцевої влади, повітової шкільної інспекції, керівниками організацій інших етнічних громад у Сучавському повіті.
2.2. Паломництво до с. Качіка
Паломництво проводиться з 1905 р. у Малій базиліці (Basilica Minor) с. Качіка і припадає на 15 серпня. Церква була побудована між 1903 та 1904 роками у неоготичному стилі з різьбленого каменю та пресованої цегли (зовні вона, здається, побудована лише з червоної цегли), за проектом архітектора Теодора Маріана Таловського, професора Лемберзької політехніки (раніше Lwów, сьогодні Львів, Україна).
Додатковим елементом привабливості для туристів є копія відомої печери з Лурда (Франція), добудована в 1936 році в неоготичному стилі, прикрашена новим вівтарем у 2010 році.
Церкву активно відвідують туристи під час паломництва, яке здійснюють римо-католики (переважно поляки) на свято Успіння Пресвятої Діви Марії. Паломники на це свято прибувають зазвичай з Польщі, та польських громад із Солонецу Ноу, Пояна Мікулуй, Булай (комуна Моара) та Плеші.
Basilica Minor із с. Качіка та її стосунки з Ватиканом є також предметом інших релігійних заходів буковинських поляків.
Так, 17 травня 2009 р. було відкрито та освячено статую Папи Римського Іоанна Павла ІІ, яку встановили навпроти собору св. Івана Непомука Сучавського.
15 серпня 2010 року в с. Качіка відбулося урочисте відкриття площі та пам’ятника Іоану Павлу ІІ. Під час урочистостей у Малій базиліці були присутні народний депутат Генрік Седлачек, депутат Європарламенту Богдан Марцінкевич, керівництво СПР та автори пам’ятника, виготовленого у Польщі та подарованого церкві районом Рибнік.
2.3. Dożynki (Свято обжинок)
Понад 10 років свято, як правило, організовується у Солонецу Ноу у вересні, в останній день подій “Днів польської культури в Румунії”. Він заснований на польській релігійній традиції 14 століття, коли дякують Богові за врожай. В основному це свято полягає у демонстрації фруктів та овочів, характерних для кожного села в Сучавському повіті, де мешкає польська етнічна група, та хореографічно-народних вистав. Керівництво СПР та дипломати Посольства Республіки Польща в Бухаресті беруть участь у цьому святі як почесні гості.
2.4. Різдвяні традиції
Свято Різдва Христового починається для поляків на півдні Буковини вранці 24 грудня. Потім хлопчики (яким зазвичай до 16 років) гуляють “з ялицею”. Вони ходять по хатах і розказують вірш про народження Немовляти Ісуса, бажаючи господарям добра. Господар в кінці каже: “Дай Боже” і вшановує дітей грошима (раніше давали яблука, горіхи, булочки).
Вдень, 24 грудня, люди чекають на колядників та готують святкову Різдвяну трапезу. Під скатертиною кладуть сіно як нагадування про місце народження Христа.
На стіл ставлять пісні страви: кутю, вареники, рибу, гриби, голубці без м’яса, а кількість страв має бути непарною.
Коли на небі з’являються перші зірки, святково одягнена польська родина збирається за столом. Батько або мати перехрестившись починають Вігілію (від лат. Vigilia – чатувати, охороняти), а члени сім’ї говорять: “Отче наш”, “Радуйся Маріє” та “Слава Отцю”. Потім, перед трапезою, слідує унікальний ритуал: поділ opłatek (слово походить від лат. Oblatum – священний дар).
Цей релігійний звичай, характерний лише для поляків, сягає своїх коренів ХV століття. Він відбувається перед початком різдвяної вечері (24 грудня) і символізує примирення, прощення, готовність поділитися хлібом (opłatek) з іншими.
Опівночі всі поляки йдуть до церкви і відвідують богослужіння на згадку про першу пошану бідних віфлеємських пастухів новонародженому Спасителю.
Напередодні чи на Різдво існує звичай, також характерний лише для поляків: фестиваль “У ясел Господніх” (Jasełka).
Вираз “Jasełka” походить від старопольського слова “jasło” – стайня – спектакль, який алегорично представляє народження Ісуса, вперше організований в Польщі наприкінці XIII століття.
На цьому традиційному культурному заході поляків Буковини, що проходить у всіх відділеннях СПР у Сучавському повіті, представлені сцени, присвячені святкуванню Різдва, приготовлені дітьми дошкільного та шкільного віку загальноосвітніх шкіл польських громад Пояна Мікулуй, Качіка, Моара, Солонецу Ноу, Плеша та з середньої школи “Александру чел Бун” міста Гура Гуморулуй, де польська мова викладається як рідна.
3. Світські традиції
3.1. День Конституції (3 травня)
Це було національним святом Польщі у міжвоєнний період і знову стало національним святом у цій державі з 1991 р. “Урядовий закон” або Конституція була прийнята під час правління польського короля Станіслава Августа Понятовського (1764-1795 рр.) 3 травня 1791, та вважається фахівцями найстарішою конституцією Європи сучасного типу.
З цієї нагоди у відділеннях СПР в Румунії обговорюється значення події 3 травня 1791 р., декламуються польські патріотичні вірші та пісні, ставляться традиційні польські танці, відкриваються виставки образотворчого мистецтва тощо.
В останнє десятиліття буковинські поляки також відзначають 3-го травня “Королеву Польської Корони” (Пресвяту Діву Марію), названу так королем Яном Казимиром у 1656 році. Вираз (і саме свято) польський уряд перейняв вже у ХХІ ст., а в суспільній свідомості вкорінилося в період після 2010 року.
3.2. Фестиваль поезії “Kresy”
Слово “Kresy” (кордони) стосується переважно східних територій міжвоєнної Польщі (1919-1939), анексованих СРСР після 1945 року. Вони були частиною старої шляхетської республіки або Польсько-Литовського союзу до кінця XVIII століття. Цей щорічний фестиваль, розпочатий у 1992 році, присвячений поету Адаму Бернарду Міцкевичу, який силою письма та красномовством боровся за визволення своєї Батьківщини. Перший національний етап проходить у травні-червні в Сучаві. Тут обираються декламатори віршів Міцкевича, які представлятимуть польську діаспору в Румунії на міжнародному конкурсі декламаторів польської діаспори, що проходив у грудні у Білостоку, Польща.
3.3. Фестиваль поезії Марії Конопницької
Міжнародний поетичний фестиваль для польської діаспори, започаткований у 2000 р. Перший національний етап проходить у Сучаві в першій половині року, зазвичай у травні. Тут відбираються декламатори, які представлятимуть у Польщі польську діаспору в Румунії.
3.4. Міжнародний фольклорний фестиваль “Буковинські зустрічі” (Bukowińskie spotkania)
Започаткований польським етнографом з Будинку культури міста Піла, Збігнєвом Ковальським, у 1990 році. У 2019 році фестиваль проводився вже в ХХХ раз. Перші дев’ять років фестиваль проходив у Ястрові та інших населених пунктах Польщі, але потім він “інтернаціоналізувався”, досягнувши кількох щорічних етапів фестивалю, які проходили у Польщі, Україні, Румунії (у Кимпулунг Молдовенеск), Угорщині та, епізодично, у Німеччині, Словаччині та Республіці Молдова. СПР на цьому фестивалі представляв ансамбль “Sołonczanka” із Солонецу Ноу, ініціатором та керівником якого стала Анна Зелонка та “Mała Pojana” з Пояни Мікулуй, створений та очолюваний Агнешкою Полачек.
3.5. Дні польської культури в Румунії
Культурно-науковий захід, започаткований у 1999 році, у 2019 році відбувся вже в ХХХ раз. За деякими винятками, ця престижна подія відбувається у вересні, коли відбуваються такі культурно-наукові події: міжнародний науковий симпозіум (переважно учасники з Польщі, Румунії, України та Республіки Молдова), презентації книг, вистави (за участі престижних колективів з Польщі та Румунії), кінопокази, виставки, відвідування історичних та релігійних пам’яток.
3.6. День незалежності
11 листопада 1990 року поляки в Бухаресті, вперше після 1950 року, публічно відзначили в Румунії День незалежності Польщі. Дата була обрана польською владою тому, що 11 листопада 1918 року генерал (тодішній маршал) Юзеф Пілсудський взяв владу і став Тимчасовим главою (Tymczasowy Naczelnikie) польської держави.
Після 1990 року День незалежності Польщі відзначається у всіх громадських спільнотах поляків Румунії. В цей день поляки згадують про цю подію, декламують патріотичні вірші, співають пісні, організовують музично-хореографічні вистави тощо. Дипломатичний персонал Посольства Республіки Польща в Бухаресті обов’язково беруть участь у заходах, організованих з цієї нагоди керівництвом СПР.
4. Казки та легенди
Легенди та оповідання буковинських поляків є легендами про свою Батьківщину, Польщу. Вони публікуються в щомісячному журналі “Polonus” (вперше виданий у 1991 році) або в щомісячному дитячому журналі “Mały Polonus” . Ці легенди представлені польським дітям, які вивчають польську мову як рідну у дитсадках у Моара Ніка, Пояна Мікулуй та Солонецу Ноу; у загальноосвітніх школах населених пунктів Байнец, Качіка, Моара Ніке, Пелтіноаса, Плеша, Пояна Мікулуй, Сірет, Солонецу Ноу; у спеціальних класах середньої школи “Лацку-Воде” в м. Сірет, Національного коледжу “Александру чел Бун” з Гура Гуморулуй та Національного коледжу “Петру Рареш” із Сучави
Під час опитування ми побачили, що наступні легенди та казки є найбільш відомими у зазначених вище населених пунктах Сучавського повіту.
4.1.Легенда про дракона із замку Вавел
Це сталося дуже давно, коли у Кракові правив король Крак. Біля підніжжя Вавельського пагорба, на якому стояв королівський замок, у печері жив дракон – жахливе чудовисько, яке випускало полум’я з рота. Він пожирав овець, баранів, волів і корів, поки одного разу не попросив привезти до нього принцесу Ванду, красуню-дочку короля Крака. Багато сміливих лицарів намагалися вбити дракона, але марно. Усі вони попрощалися з життям.
Дракон, однак, був переможений і переміг його не лицар, а розумний швець на ім’я Скуба. І переміг він його не силою, а хитрістю. Яким чином? Він наповнив баранячу шкуру сіркою та дьогтем, яку потім зашив і кинув у лігво дракона. Голодний дракон, не гаючи часу, з’їв смачного барана, але одразу відчув вогонь у животі. Сірка та дьоготь загорілися в ньому і, щоб вгамувати пекучу спрагу, він побіг до вод Вісли. Він пив так сильно, що не міг зупинитися… Він ставав все більшим, допоки, нарешті, з гуркотом не луснув і розірвався на тисячі шматочків. Краків був охоплений всенародними веселощами. Король, принцеса та всі мешканці врятувалися від жахливого чудовиська.
Кожна польська дитина знає легенду про вавельського дракона, короля Крака та вправного шевця Скубу. На щастя, до сьогодні залишилася лише ця історія та його лігво, перед яким туристи можуть споглядати величезну скульптуру жахливого дракона з полум’ям у роті.
4.2. Варс та Сава
Давним -давно на берегах Вісли жив молодий рибалка на ім’я Варс. Одного разу, коли він збирався розтягнути сітки до річки, почув пісню:
“Сім хвиль і сім блискавок
мене оберігають,
Хто їх не боїться
може тут з’явиться”
Пісню співала дівчина. І голос був настільки красивий, милий і гармонійний, що Варс не вагався ні на мить:
– Я нічого не боюся! закричав він. Стрибнув у човен і поплив. Щойно відійшов від берега, як нахлинула страшна буря.
– Ми зламаємо твої весла! засвистіла блискавка.
– Я розірву твої сітки на шматки! завив вітер.
– Ми потопимо твій човен! погрожували хвилі.
Але Варс плив так швидко, що ні вітер, ні хвилі, ні блискавка не могли до нього дістатися.
Коли він досяг середини річки, серед бурхливих хвиль, він побачив дивну постать – наполовину рибу, а наполовину дівчину. Це була русалка. Варс дивувався. Він підійшов ближче і простягнув руку.
Русалка вручила йому щит і меч. І раптом … вона перетворилася на прекрасну дівчину.
– Мене звуть Сава, – сказала вона. Тепер ти будеш захищати мене, річку та місто.
Потім, все трапилось як у казці: відважний Варс та прекрасна Сава жили щасливо багато років, а на берегах Вісли піднялося місто – Варшава.
4.3. Прекрасна Балта
Далеко в лісі, на березі великого і красивого озера, у величному замку жила принцеса Балта. Її батько, Балтій, помер, коли вона була ще маленькою.
У неї не було ні братів, ні сестер. Мати і родичі пестили її. Ось чому вона виявляла презирство до всіх і до всього. Ніхто не наважився протистояти їй. Тільки її стара годувальниця часто сварилась…
Коли Балті виповнилося 15 років, вона почала організовувати бали. З усього світу збігалися лицарі. А що Балта? Вона годувала їх марними обіцянками, просила у них доказів кохання і питала кожного, чи не бачив він “нескінченної води”. Він наказав їм перетнути країну і шукати “велику воду”. Але ніхто не міг її знайти. З цієї причини багато лицарів вкоротили собі віку.
Родичі нещасних лицарів радились, як покарати принцесу. Дізнавшись, вона відправила слугу до відьом на Лису Гору. Але слуга загубився і потонув у болоті. Принцеса розлютилася:
В цю мить перед нею з’явилася висока жінка зі світлим волоссям і блакитним плащем.
– Я богиня Великої Води, і я дам тобі стільки, скільки забажаєш. Але ти повинна спокутувати свої помилки. Ти станеш Великою Водою. Ти будеш ставати на коліна і молитися, поки боги не помилують і не проведуть тебе до святого лісу.
За мить земля перетворилася на Велику Воду. На згадку про доброго короля Балтія, люди називали його Балтійським, і так народилося Балтійське море, де княгиня Балта спокутує свої гріхи.
Подивіться на карту: вона стоїть на колінах обличчям на схід. З’єднані для молитви руки – це Фінська затока, голова та шия утворюють Ботнічну затоку, коліна – Гданську, а стопи – Скагеррак.
4.4. Втеча
Прекрасна принцеса була зачарована і закрита в палаці на вершині гори, під владою відьми. Вона охороняла її, як зіницю ока. Молодий принц, який був заручений з принцесою, марно обходив гору і дивився у вікно палацу, де його наречена проводила час у очікуванні. Він не рідко плакав гіркими сльозами. Одного разу, добра ворожка, пожалівши його, пообіцяла допомогти звільнити зачаровану даму. Під виглядом голуба вона вилізла на ґрати вікна у кімнати принцеси і сказала:
– Ось, у тебе є гребінець, пензлик, яблуко та простирадло. Вийди з палацу. Якщо відьма піде за тобою, спочатку кинь гребінець, а потім біжи що є сил. Якщо вона ще буде гнатися за тобою, кинь щітку, а потім яблуко. Якщо вона не перестане переслідувати тебе, викинь простирадло, і ти встигнеш потрапити до палацу свого батька.
Прекрасна принцеса подякувала голубу за все. Незабаром після цього, у перший четвер після молодого місяця, відьма зібралась на Лису Гору, залізла на лопату і викрикувала: “Знаєш, не знаєш, чорте, гей!”. На світанку принцеса наважилась і втекла з палацу. Вона бігла з усією силою, задихаючись. Озираючись, вона з жахом побачила, що відьма, яка люто охороняла її, наздоганяє її верхи на дужому півні і вже ось-ось до неї дістанеться.
Тоді вона кинула гребінець за собою, і коли вона оглянулась, гребінець перетворився на річку довжиною в милю і шириною в милю, а потім з неї потекла велика річка. Сонце, що сходило, почало підсвічувати блакитну воду. У ній плескалися стада гусей і диких качок, а ластівки, швидким польотом били її своїми чорними крилами. Відьма, яку зупинив бурхливий потік води, сердито спостерігала, як на тому березі прекрасна принцеса йде вільно, поспішними кроками. Тоді вона знову сіла на півня, стрімголів кинулась через воду, перейшла її та знов почала переслідувати принцесу.
Принцеса пожовкла від страху, але вона відкинула пензлик, подивилася і побачила, як кожна волосина перетворюється на дерево. Так з’явився величезний, темний, густий і непрохідний ліс! У ньому вили стаї вовків, і відьма, зупинившись по дорозі, мусила цілий день прослизати крізь зарості.
Втомлена,принцеса не могла бігти так швидко, як спочатку. Відьма, яка пролазила через ліс, могла без сумнівів дістатися до неї. Бідна принцеса, ледве волочачи ноги, кинула яблуко. Вона озирнулася і побачила, що яблуко перетворилося на високу і обривисту гору. Розлючена та виснажена після цілого дня випробувань, чаклунка піднялася вгору, і з самої вершини вона побачила, як втомлена, налякана молода принцеса ледве втікала.
Тоді відьма швидко сіла на півня, полетіла вниз і вже збиралася схопити нещасну дівчину за її одяг. Але принцеса викинула простирадло і, озирнувшись, побачила, як широке полотно перетворюється на нескінченне море. Вітер розвівав високі хвилі. Плаваючи на величезному півні, втомлена, відьма здалеку була схожа на снігову кучугуру, закручена білою піною схвильованого моря. Щаслива, принцеса прибула до палацу свого батька. Там її чекав і наречений. Старий король одразу влаштував бенкет і весілля. Весь палац сяяв світлом, тоді як майже знепритомнівша відьма, їхавши на знесиленому півні, рознесена хвилями, дивилася на блискучий палац, слухаючи пісні скрипалів та співи наречених. Вона бурмотіла лайки, допоки не загинула у страшних муках.