УГОРЦІ ПІВДНЯ БУКОВИНИ

1. Розселення, демографічна ситуація та організація на території

Історія буковинських угорців (значна частина з них були Секеями) досить нетипова. Вони були привезені з Трансільванії та Молдови австрійською імперською владою з кінця 18 століття, заснувавши п’ять колоній.

У 1776 році була заснована колонія Істенсегіц (з угорської: Istensegíts – “Хай Бог нам поможе”), Сьогодні Цібєнь, наступного року було засновано колонію Фогад’їстен (з угорської: Fogadjisten “По волі Бога”), сьогодні Якобешть.

У 1785 році були засновані Хадікфальва, (нині Дорнешть) та Йозеффальва, сьогодні Ворніченій Марь. Колонія Андрасфальва (нині Манеуць), була заснована в 1786 році (слово “falva” в угорській мові означає “село”, відповідно “Hadikfalva” – буде означати “Село Хадіка”, і т.д.).

Основним заняттям цих угорців було землеробство (включаючи тваринництво) та овочівництво. Свідчення того часу показують, що в Істенсегіці (Цібєнь) угорці утримували багато яблуневих садів.

У 1791 р. загальна кількість населення цих 5 колоній становила 1950 жителів. А вже 1842 р. у 5 колоніях проживало 5968 осіб, з них 4618 римо-католиків та 384 кальвіністів.

Нижче ви можете побачити таблицю, яка відображає ситуацію етнічних угорців Буковини, що компактно проживали в колоніях, станом на 1910 рік.

Назва населеного пунктуЗагальна кількість населенняУгорців%
Істенсегіц2981283595,1%
Андрасфальва2425224792,7%
Хадікфальва4636421390,9%
Йозеффальва112960553,6%
Фогад’їстен  75816521,8%
Сату-Маре – румунський16491358,2%
Фретеуцій-Ной – румунський4060822,2%
Усього1762810282  1,3%

За даними перепису 1930 року, на Буковині проживали 11867 угорців.

Починаючи з 1941 року, більшість угорців з Буковини емігрували до Угорщини, виїхавши потягом зі станції Дорнешті. Після війни та нетривалого поселення у регіоні Бачка в Сербській Воєводині вони заснували Національну асоціацію секеїв Буковини (Bukovinai Székelyek Országos Szövetsége), що базується у Боніхаді (Bonyhád), однойменному районі у повіті Тольна.

За даними перепису населення 2002 року у Сучавському повіті було зареєстровано 368 угорців, тоді як за даними перепису населення 2011 року тут зареєстровано лише 183 угорці, більшість із яких проживають у Кимпулунг-Молдовенеск, Сучаві та Ватра-Дорней.

Центральна організація угорців у Румунії – Демократичний Союз Угорців  Румунії – має філії в 26 повітах Румунії. Президент філії в м. Сучава – Адріана Хапенчук, виконавчий президент – Стефан Чукат.

Релігійні та культурні традиції буковинських угорців культивує та продовжує “Буковинська Етнокультурна асоціація Хадіка Андраша” – HABET.

2. Угорські особистості з Істенсегіця (Цібєнь). Співпраця з нащадками буковинських угорців.

Найважливіші угорські особистості в цьому населеному пункті – письменники Ласло Янош (László János 1878-1955) та Санта Олайош (Sántha Alajos 1914 -?), автор відомої книги “Угорці Буковини”, нагороджений 18 серпня 2007 орденом “Себестьєн Адам” (Sebestyén Ádám); письменник і фольклорист Гашпар Шимон Анталь (Gáspar Simon Antal 1895-1978), живописець і письменник Ністор-Люрінц Гергей (Nyisztor-Lőrincz Gergely 1932-), художник Люрінц Вітус (Lőrincz Vitus 933-1995).

У 2013 році в Угорщині було створено Фонд захисту кладовищ у п’яти секейських селах Буковини (президент Шайєм Мартон, віце – президент Васілє Йонеші).

За кошти цього фонду, на кладовищі Андрасфальва (Манеуць) був споруджений пам’ятник, який вшановує пам’ять угорських мешканців села. Два подібні пам’ятники були відкриті 9 червня 1914 року в селах Цібєнь та Дорнешть (колишнє Хадікфальва). Нащадки угорців, переселенців з Буковини у 1941 р., часто відвідують місця народження своїх батьків, дідусів та бабусь. Важливу роль в організації цих візитів відіграє парафіяльний священик (православний) із Цібєнь – Валентин Пушкашу – чудовий знавець угорської історії села Цібєнь.

3. Звичаї (традиції)

Найважливіші релігійні традиції угорців Буковини пов’язані з Великоднем, П’ятидесятницею та Різдвом.

Найбільш репрезентативні угорські світські свята, які також відзначають буковинські угорці, пов’язані із вшануванням ключових подій угорської історії, які відбулися 15 березня, 20 серпня, 6 жовтня та 23 жовтня.

3.1. Релігійні традиції

3.1.1. Великодні традиції

Великодні свята відзначаються як угорцями римо-католиками, так і протестантами. Для католиків у Страсну п’ятницю влаштовують богослужіння та хресні ходи навколо церков, а на Великдень освячують продукти, тістечка та писанки.

Типовий угорський звичай, який перейняли і румуни, відбувається у Великодній понеділок. Тоді хлопці та чоловіки кроплять парфумами дівчат та жінок, бажаючи їм залишатися такими ж свіжими та молодими, як весна. Натомість вони отримують писанки (хлопчики) або склянку вина та тістечка (чоловіки).

3.1.2. П’ятидесятниця (Зелені свята)

Буковинські угорці з Дорнешть, Якобешть, Манеуць, Ворніченій Марь та Цібєнь, слідували традиціям паломництва на П’ятидесятницю ще з часів австрійської адміністрації на Буковині. Найважливіші паломництва організовувались тоді до римо-католицьких церков у Качіці, Чернівцях, Сучаві та Радівцях. Наразі, на П’ятидесятницю, буковинські угорці беруть участь у паломництві до м. Шумулеу-Чук. Це найбільше паломництво у південно-східній Європі, яке організовується ще з XVI століття.

3.1.3. Різдво

Різдво – це велике свято для всіх угорців і буковинські не виняток. Типовою для них є презентація Різдва у формі вистави, betlehemezés або viflaim До міжвоєнного періоду ці вистави відбувалися 24 грудня у церквах у вищезгаданих колоніях буковинських угорців, головними героями яких були ангел, пастухи, Діва Марія, Йосиф, цар Ірод та його слуга. Сьогодні, буковинські угорці також ходять колядувати.

3.2. Світські традиції

3.2.1. 15 березня

Цього дня, угорці звідусіль святкують спалах революції 1848 року, коли Угорщина намагалась здобути незалежність від Габсбургської корони.

3.2.2. 20 серпня

Відзначається освячення István/Стефана I (997-1038), першого християнського короля Угорщини, представника династії Арпадів. Він був канонізований 20 серпня 1083 р. Папою Григорієм VII. У 2000 році цю канонізацію також визнав патріарх Варфоломій I  Православного Константинопольського патріархату. Таким чином, Стефан I став святим і для Православної Церкви.

3.2.3. 6 жовтня

Вшановується страта через повішення в місті Арад 13 угорських генералів, учасників революції 1848 р. Популярна традиція свідчить, що під час розстрілу, австрійські солдати цокались своїм пивними кухлями, святкуючи поразку угорських революційних військ. Щоб клеймувати таку поведінку, угорці пообіцяли не цокатися своїми кухлями 150 років. Після 2000 року цю традицію зберігають лише члени патріотичних організацій.

3.2.4. 23 жовтня

Вшанування пам’яті початку угорської антирадянської революції 23 жовтня – 4 листопада 1956 р., в результаті якої загинуло близько 2500 угорських громадян та 700 радянських солдатів.

4. Казки та приказки

Фахівці з історії буковинських угорців вказують, що приказки, казки та легенди вони привезли на Буковину зі своєї батьківщини. Нижче ми відтворимо декілька найбільш репрезентативних казок та приказок.

1. Діти, п’яні та дурні – завжди говорять правду.

2. Краще бути один день соколом, ніж ціле літо вороною.

3. Птах розпізнається за пір’ям, а людина – за друзями.

4. Гнів – поганий порадник.

5. Нещастя приходить верхи на коні, а йде – пішки.

Король ведмедів

Жив колись кравець, у якого було три дочки.

Одного ранку, коли кравець вирушав на ярмарок, він запитав своїх дівчат, що їм принести в подарунок. Старша попросила фартуха, середня – пару вишитих капців, а найменша – троянду.

Кравець купив на ярмарку фартух і вишиті капці, але ніде не зміг знайти троянду. Однак він думав, що по дорозі додому знайде сад і зможе попросити у господаря, щоб той дав йому одну.

На зворотному шляху він побачив будинок із залізним парканом, за яким був трояндовий сад.

Кравець простягнув руку, урвав троянду і тільки но збирався відтягнути руку, як почув голос:

Почекай кравче, все не так легко, як ти собі думаєш!

Кравець злякався, адже перед ним постав ведмідь.

– Ти можеш взяти троянду, – сказав ведмідь, – за умови, що рівно через рік ти принесеш мені ту, для якої ти її зламав! Бо тільки дівчина, яка буде любити мене, може звільнити мене від прокляття.

Злякавшись, кравець пообіцяв усе, однак думав, що за рік може багато чого статися!

Дівчата дуже раділи подарункам – особливо найменша, яка цілу ніч рознюхувала троянду.

Коли вже ось-ось мав виповнитися рік, ведмідь зібрався в оксамитову карету, зупинився перед будинком кравця і  почав дряпати кігтем вікно:

  • Це я, Король Ведмедів! Прийшов забрати ту, для якої ти урвав троянду!

Дівчина нічого не розуміла, але батько весь час казав їй, що їй нема чого боятися: що їй буде добре, що врешті-решт вона вийде заміж за Короля!

Волею-неволею дівчина повинна була піти. І Король Ведмедів був щасливіший, ніж будь-коли.

Дівчина не боялася звірів у ведмежому дворі: усі вони були ніжні, як ягнята, і ходили вільні; навіть леви тихо гарчали, щоб не налякати її.

Ну, вона все таки трохи злякалася – ще й як! – вона двічі вночі повертала ключ у замку: Боже збав, щоб ніхто не увійшов до кімнати.

Врешті-решт їй довелося відкрити двері, адже наступного дня на світанку прибула дика кішка, яка принесла звістку, що Король Ведмедів тяжко хворий і хоче з’їсти меренги з медом. Дівчина сказала:

  • Зробіть йому меренги, якщо він так хоче!
  • Але він хоче їх з’їсти з твоєї руки: інакше він не виздоровіє!

Потім прийшов і ховрашок, який сказав: “Король Ведмедів настільки хворий, що вже навіть не розуміє, що каже. Навряд чи він доживе до обіду.”

Тоді дівчина сказала:

– Я не хочу, щоб він помер через мене. Стежте за меренгами в печі, щоб вони не пригоріли!

 Після того, як Король Ведмедів з’їв з руки дівчинки третю меренгу, він перетворився на надзвичайно красивого парубка. У той же час, усі тварини на його подвір’ї так само перетворилися на людей.

Після цього відбувся весільний бенкет, на який були запрошені всі тварини лісу.