НІМЦІ ПІВДНЯ БУКОВИНИ

1. Розселення, демографічна ситуація та організація на території

Починаючи з останніх двох десятиліть XVIII століття етнічні німці відігравали особливу роль у орієнтації провінції Буковина на форми центральноєвропейської культури та цивілізації, зберігаючи тут до 1918 року напівофіційний титул Kulturträger (“носіїв культури). З точки зору регіонів їх походження, німецькі переселенці з Буковини були поділені на 4 групи: поселенці-шваби, з південно-західної території Німеччини; Цібзери (“Zipser”, з регіону Zips, Словаччина); Німці з Богемії (“Deutschböhmer”); Німці, завербовані з усіх регіонів Австрійської монархії (“burgerliche Einwanderer”).

Перші німецькі громади на Буковині (у Прелипче та Садгорі) були засновані ще до приєднання Буковини до Австрійської держави (1760 та 1770). Найвідоміші німецькі колонії на Буковині були створені після 1775 р. в населених пунктах Бедеуць, Кирлібаба, Фрасін, Фретеуць, Стара Хута, Нова Хута, Якобені (найстаріша німецька колонія), Іцкані, Мілішауць, Пелтіноаса, Воєводяса.

У 1900 р. на Буковині вже проживало 69.916 етнічних німців, їх кількість досягла 73.073 у 1910 р., зменшившись у 1919 р. до 68.075. Більшість буковинських німців були репатрійовані німецькою владою восени 1940 року.

За даними перепису населення 2011 року, у Сучавському повіті проживало 699 етнічних німців, з них 144 – у Сучаві. Більшість із них – державні службовці та приватні підприємці, незначна частина із них – селяни та робітники.

28 грудня 1989 р. Було відновлено Демократичний форум німців у Румунії, який має такі регіональні осередки: Регіональний форум “Банат”, Регіональний форум “Буковина”, Регіональний форум “Трансільванія”, Регіональний форум “Північна Трансільванія”, Регіональний форум “Екстракарпатський регіон”.

“Демократичний форум німців Буковини” (із Сучавського повіту) був створений у 1991 році, і зараз його очолює Антонія-Марія Георгіу. Ця регіональна організація включає 7 місцевих організацій з наступних населених пунктів: Кимпулунг Молдовенеск (президент Моніка Георгіян), Кирлібаба (президент Труді Віскі), Фрасін (президент Йосиф Роберт Штадлер), Молдовіца (президент Марія Кіраш), Сучава (президент Лідія Гремаде), Ватра Дорней (президент Герміне Пал), Ватра Молдовіцєй (президент Вільгельміна Думітраскевічі).

Крім того, в повіті Сучава існує Фонд “ТУТ Буковина” (AICI Bukowina) під керівництвом Йозефа-Отто Екснера та німецька молодіжна організація “Німецька молодіжна асоціація Буковини” на чолі з Кармен Шлей.

2. Звичаї (традиції)

Через свої регіональні та місцеві органи управління, буковинські німці наразі зберігають два типи традицій: релігійні та світські.

Релігійні традиції можна об’єднати в такі категорії: великодні традиції, релігійні ініціації та різдвяні традиції.

Світські традиції в основному спрямовані на дві події: організація румунсько-німецького Міжнародного літературного фестивалю “Лектора”; святкування возз’єднання Німеччини.

2.1. Релігійні звичаї (традиції)

2.1.1. Великодні традиції

Німці започаткували для святкування Великодня (нім. Ostern) ряд традицій, запозичених більшістю європейських народів. Буковинські німці святкують Великдень як приватно, так і на спеціальних зустрічах, організованих для цього місцевими осередками “Німецького Демократичного Форуму”.

Цикл Великодніх свят для буковинських німців відкриває Gründonnerstag (Страсний четвер, буквально – четвер Плачу), день про́водів Ісуса Христа. Німці-традиціоналісти в цей день їдять зелені овочі.

У Великодню суботу (Karsamstag) домогосподарки готують як тістечко у формі ягняти, так і знамените пасхальне ягня (Osterlamm) – релігійний звичай, явно перейнятий від євреїв. Ця традиція у 21 столітті присутня у більшості православних румунів.

У Великодню суботу крашанки або шоколадні яйця ховають у хаті, на подвір’ї чи в саду. За традицією, їх приносить знаменитий Osterhase (пасхальний кролик). Слід зазначити, що Der Osterhase згадується в Німеччині вже наприкінці XVI століття! Наступного дня діти повинні знайти їх, за що їх винагороджують маленькими подарунками. Традицію з великодніми шоколадними яйцями зараз перейняли багато румунських сімей.

Великодній вогонь (Osterfeuer), запалюють у ніч воскресіння, з суботи на неділю.

У Великодню неділю проходить традиційне сімейне свято, на якому завжди присутні пасхальне ягня та паска (з сиром, шоколадом або вершками).

У Великодній понеділок підлітки та чоловіки окроплюють парфумами жінок і дівчат із відомих сімей, за що чоловіків пригощають вином та тістечками. Цей звичай також присутній у буковинських поляків або угорців. У румунів ця традиція присутня лише в Банаті та Трансільванії.

2.1.2. Традиція релігійної ініціації 

Як і у випадку з римо-католицькими поляками і угорцями та протестантами на Буковині, ці традиції включають перше причастя (у віці 7 років у римо-католицькій церкві) та конфірмацію (у 14 років – у євангельській чи лютеранській церкві, августинської конфесії).

Перше причастя відбувається після ініціації дітей (священиком) в основні проблеми християнської релігії (елементарні уявлення про Старий і Новий Заповіт, молитви, важливість причастя та християнського життя, тощо). Дівчата та хлопчики в цей день одягнені в біле і отримують невеликий подарунок від хрещених та батьків.

Конфірмація (яка слідує за першим причастям) відбувається після серйозного вивчення основних молитов та догматів (Маленький Катехизис) євангельської та лютеранської церков. Підлітки одягаються святково і, склавши цей іспит, отримують Біблію, стають Konfirmanden і мають право сидіти на церковних лавках поряд з  дорослими.

2.1.3. Різдвяні традиції

Під час Різдвяного посту, 6 грудня, німці святкують Heiliger Nikolaus (Святий Миколай), який приносив слухняним діткам подарунки, а неслухняним – “бука” (традиція зустрічається також і в інших національних спільнотах).

24 грудня готують 12 пісних страв, їх кількість відповідає кількості апостолів. Ці страви будуть їсти в останній день Різдвяного посту. Звичай також існує у поляків, українців та румун Буковини. Водночас, в цей день також готується більшість не пісних страв, переважно на основі свинини. Не пісні страви вживатимуть вже наступного дня. 

Також 24 грудня у Німецьких Народних Домах Сучавського повіту, як і в приватних будинках, прикрашається ялинка (Weihnachtsbaum). Варто зазаначити, що ця традиція започаткована наприкінці XV століття у Священній Римській Імперії Німецької Нації, перейнята з другої половини XIX століття майже усім християнським світом.

Того вечора співають та слухають колядки (знаменита Stille Nacht вперше заспівали на Різдво 1818 року в Оберндорф-бай-Зальцбурзі, Австрія), а Kriss Kringle (Санта -Клаус) роздає дітям подарунки.

“Німецький Демократичний Форум” у Кимпулунг-Молдовенеск організовує у Німецькому Домі 24-25 грудня знамениту Krippen Spiel (сцену з Різдвом Христовим) та фестиваль старих німецьких колядок.

2.2. Світські традиції

Сучавська повітова організація “Німецького Міжнародного Форуму” організовувала до 2019 року (23-30 травня) “Румунсько-німецький міжнародний літературний фестиваль “Лектора”, який тоді проводився в сьомий раз. Через пандемію цей захід не вдалося організувати і до нині.

3 жовтня у філіях “Німецького Демократичного Форуму” в повіті Сучава організовується культурний захід, на якому обговорюється День возз’єднання Німеччини (3 жовтня 1990 р.).

3. Казки та приказки

Дивно чи ні, але деякі з прислів’їв, поширених у колах буковинських німців, класифікованих як німецькі прислів’я у спеціалізованих працях, є прислів’ями, які розповсюджені чи не у всіх національних спільнотах Буковини. Ось кілька наочних прикладів стосовно цього.

1. Der Appetit kommt beim Essen (Апетит приходить під час їжі).

2. Leicht gesagt, schwer getan (Легко сказати, важко зробити).

3. Lügen haben kurze Beine (У брехні короткі ноги).

4. Wenn zwei sich streiten, freut sich der dritte (Коли двоє сваряться, виграє третій).

5. Wer zuletzt lacht, lacht am besten (Добре сміється той, що сміється останнім).